ВІД АВТОРІВ

У 1848 р. в Лондоні засновано Загальну раду здоров’я, яка мала звернути увагу на умови життя та високу смертність у англійських містах. Закон 1875 р. накладав на органи місцевої влади відповідальність за прибирання нечистот, каналізацію та водопостачання. За чергової пандемії холери британські втрати становили лише десяту втрат, що їх зазнали Росія, Німеччина, Італія та Австро-Угорщина. Після пандемії 1893-1894 рр. Гамбург втратив 8 000 городян, Москва й Санкт-Петербург – понад 800 000, а Британія могла пишатися тим, що взагалі запобігла спалахові холери. За офіційними даними на кінець 2011/початок 2012 року на обліку в медичних закладах України перебували (тис. осіб): ВІЛ- інфікованих 120,2; хворих на СНІД 18,8; хворих на сифіліс 48,7; хворих на активний туберкульоз 70,7 (загалом 258,4 тис.). Перебувають на обліку також 597,8 тис. хворих на алкоголізм і алкогольні психози; 1164,0 тис. хворих на розлади психіки та поведінки; 1015,5 тис. хворих на злоякісні новоутворення (загалом 2777,3 тис. осіб). Маємо певні уявлення про внесок внутрішніх чинників і довкілля в патогенез багатьох хвороб. Багато знаємо про середовищні провокатори онкопатології – канцерогени хімічної та радіаційної природи. На початок 2012 року в Україні 1283300 осіб працювали в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Це – 28,9% до облікової кількості штатних працівників. 990 400 з них (36,0 % облікової кількості) припадає на промисловість, лише 42500 осіб (8,7% від штату) на сільське господарство. Формально все правильно, штат і облік – основи статистики. Проте на землях, затруєних гербіцидами, пестицидами і мінеральними добривами, викидами металургійних та хімічних комбінатів, природними і післяаварійними радіоізотопами працює (і живе навіть тоді, коли не працює) значно більша частка наявного на 1 січня 2012 р. 14,2-мільйонного сільського населення. Знаємо про потенційні канцерогени, мутагени, тератогени, алергени та імунодепресанти, які з індустріальних міських зон розповзаються по країні. Знаємо про радіаційну та хімічну небезпечність низки продуктів харчування, які село споживає і 3
постачає на «дикі» міські базари, трапляється – на легальні торговища. В такий спосіб сільський люд виживає, це щоденна соціальна реальність. Інтегративна радіоекологія розпочинається там, де дія іонізуючого опромінення вивчається з обов’язковим урахуванням супутніх ефектів хімічних і біологічних чинників, де об’єктом медико- демографічних дослідницьких зусиль є цілісні популяції, а не виокремлені страти (когорти). Інтегративна радіоекологія, аналізуючи подібність і відмінності між радіаційним прогероїдним синдромом та природним старінням, стає розділом загальної радіобіології; вивчаючи репродуктивні утрати, долучається до репродуктивної медицини і популяційної генетики; фіксуючи специфічний спектр хромосомних аберацій при радіаційних і хімічних пошкодженнях лімфоцитів, розкриває нові перспективи цитогенетики; дослідження взаємних віддзеркалень надорганних, органних, клітинних і субклітинних ефектів іонізуючого опромінення та їх клінічних маніфестацій в залежності від віку, статі, фахових і соціальних чинників надає прагматичного операціонального звучання медичній радіобіології, сенс якої сьогодні лишається недостатньо визначеним. Ці проблеми не є новими для «післячорнобильської» наукової спільноти. Бачимо своє завдання в їх системному вивченні на основі багатовимірної математичної статистики. Вважаємо популяційну/ інтегративну радіоекологію засадничим поняттям, що не має прив’язки лише до Чорнобильської аварії і поширюється на низку науково-практичних проблем. Маємо приємність за підготовку рукопису до друку подякувати нашим колегам по лабораторії. Ми вдячні докторові мед. наук М.Г. Ахаладзе за участь у написанні розділу «Радіація і біологічний вік», докторові економ. наук О.Г. Рогожину за обговорення медико- соціальних проблем сучасного села. За інформаційну підтримку особлива подяка пані Н.С. Власенко (Держслужба статистики України) і пані В.Г. Костюченко (бібліотека Інституту геронтології). Вважаємо своїм обов’язком сказати добрі слова на адресу спонсора, що долучився до підтримки цього видання на умовах анонімності. 
В.П. Войтенко, доктор медичних наук, професор А.В. Писарук, доктор медичних наук Н.М. Кошель, кандидат біологічних наук